Коротко
Польща та Україна 1993 року підписали договір про правову допомогу: офіційні документи, видані органами однієї країни, приймаються в іншій без легалізації. На практиці це стосується й апостиля. Винятки — вимоги конкретної організації й використання документа в третіх країнах.
Що каже договір
Договір між Республікою Польща та Україною про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах підписано в Києві 24 травня 1993 року (Dz.U. 1994 nr 96 poz. 465). Його ст. 15 стосується дійсності документів: документи, складені або засвідчені компетентним органом і скріплені печаткою й підписом, не потребують легалізації.
Де апостиль зазвичай не потрібен
- USC — транскрипція свідоцтва про народження, реєстрація шлюбу
- Ужонд воєводи — карта побиту через MOS
- Суди й нотаріуси в Польщі
- Wydział komunikacji — обмін посвідчення водія
Де апостиль часто вимагають
- Польські виші та NAWA — для дипломів і атестатів
- Роботодавці в регульованих професіях
- Банки й приватні організації — за внутрішніми правилами
- Будь-яка інша країна: Іспанія, Німеччина, Чехія — там договір PL–UA не діє
Звільнення від апостиля ≠ звільнення від перекладу
Навіть без апостиля польська установа майже завжди вимагає присяжний переклад документа польською. Перекладається весь документ, включно з печатками й штампами.
Що робити, якщо вимагають апостиль
Попросіть установу підтвердити вимогу письмово й пошліться на ст. 15 договору. Якщо вимога залишається — апостиль ставлять в Україні: свідоцтва РАЦС — Мін'юст, документи про освіту — МОН, інші — МЗС. З 1 лютого 2026 року діє новий електронний порядок проставлення апостиля.